віра

I -и, ж.

1) Упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь. || у кого. Впевненість у позитивних якостях кого-небудь, у правильності, розумності чиєїсь поведінки.

2) Те саме, що довір'я.

••

Ві́ри не йме́ться кому — не віриться комусь.

Жи́ти на ві́ру — бути одруженим без офіційного оформлення шлюбу.

Прийма́ти на ві́ру — вірити в що-небудь без доказів.

3) рел. Визнання існування Бога, переконання в реальному існуванні чогось надприродного. || Те або інше релігійне вчення, віровизнання.

II виг.

У мові моряків, будівельників і т. ін. – команда під час вантажних робіт, що означає: "піднімай!", "вгору!"; прот. майна.

III -и, ж.

У Давній Русі – грошовий штраф на користь князя за вбивство вільної людини.